Якщо ти християнин, який шукає Бога всім серцем, то саме ти – мішень для диявола.
Наш час – це час великих стресів, коли складні переживання можуть прийти неочікувано, і сил зарадити собі з ними не буде.
Того, хто відданий Богові, чекають випробування. Бо відкривши своє серце Господеві, праведник стає мішенню для зазрощів сатани.
Століттями люди намагались пояснити, чому той, хто живе з Богом, так багато впродовж свого життя терпить. Однак чіткої відповіді знайти не вдається нікому.
Зіткнувшись із складнощами, християнин починає запитувати: “Боже, може я чимось завинив? Може я не живу за Твоєю волею? Але ж я завжди прагну бути з Тобою! Чому ж я на межі своїх сил?”
Найскланіші духовні війни відбуваються у серцях тих, хто вірує. Постійна боротьба із нав’язливими спогадами про свої помилки рано чи пізно приводить людину до розчарування – людина перестає почувати себе достойною Божої присутності.
Диявол бачить щось у кожному християнині. Щось таке, що є для нього серйозною загрозою. Особливо тоді, коли бачить, що ані випробування, ані труднощі не впливають на віру людини, не зменшують її, а лише утверджують. Злий розуміє, що такий християнин приведе до Бога інших своїм прикладом і молитвами.
Тому саме той, хто гаряче вірить і свідчить, піддається найбільшим атакам лукавого.
Люцифер був викинутий із раю, втративши можливість бачити Бога і його страшенно лютить те, що хто-небудь “менший” заслуговує на це.
Сатана може боротись з нами, як це бачимо на прикладі праведного Йова, однак йому не під силу забрати людське життя.
Як тільки християнин вирішує всеціло віддати своє життя Богові, злий використовує усеможливу зброю, щоби звести його, бо розуміє, що саме через таких палких віруючих трясуться основи його царства.
І дії сатани – це результат його втрати Бога.
І це причина, чому праведні і святі так багато терплять.
Той, хто у своїй вірі літеплий, не цікавий сатані. Той, хто живе гріховним життям – ще б пак. Саме тому життя таких людей часто напозір щасливе і безтурботне. Як тільки ти станеш ближчим до Бога, злий приготує цілий арсенал в боротьбі проти тебе.
Це потрібно розуміти, тактику і стратегію злого слід розуміти, щоби їй протистояти, щоби не допустити своєї поразки.
Це від нього усі ці думки і запитання у час скрути і нещастя: “Де ти, Боже?” Чому Ти допускаєш це все зі мною?”. Диявол не може стерпіти того, що нам вдається бути з Богом, а йому – ні. І робить усе можливе, щоби звести віруючу людину, ослабити її віру, нашіптуючи думки, які ставлять під сумнів Божу любов, опіку, підтримку. Сатана хоче відвести від перемоги на хресті, концентруючи людину на її вадах, гріхах, слабкостях.
Однак пам’ятаймо: молитва, піст, милостиня – це наша зброя, перед якою лукавий безсилий. Наша віра – не підвладна злому. І якщо нас відвідують думки, які сіють сумніви, страх, якщо звинувачують чи осуджують – вони не від Бога. Ми маємо бути свідомі своїх помилок, але насамперед – вірити у перемогу на хресті нашого Спасителя, перемогу над гріхом, благодать, яка подарована нам, яку неможливо заслужити.
Тому якщо над твоїм життям згущуються хмари – вір, молися і проси у Господа сил принести ту жертву, яка буде Йому приємна.
Адаптація Тетяни Трачук
